Про зміст пристовбурних кіл

Відео: Формуємо пристовбурні круги

Про зміст пристовбурних кіл
Цікавиться проблемою змісту пристовбурних кіл плодових дерев садівник­-любитель відразу може вказати, що все залежить від того, де знаходиться це плодове дерево. Тому все, про що я буду розповідати, відноситься виключно до звичайного 6¬-9 соточному садово¬-городнього ділянці. Всі садівники намагаються тримати пристовбурні круги плодових дерев під чорним паром. Ця система вважається найбільш прийнятною. Ось і вчені стверджують: при такій системі складається сприятливий для рослин водний режим, особливо в весняно­-літній період, коли потреба у волозі в зв`язку з інтенсивними ростовими процесами і сильним випаровуванням води досягне природного максимуму. У грунті акумулюється діяльність мікроорганізмів, відзначається переведення низки важкорозчинних сполук в більш рухливі і доступні для рослин форми. Все це так. Але наукові обґрунтування носять чисто теоретичний характер, безумовно необхідний для розуміння фізіології, а практика є практика, завжди слід враховувати конкретний характер місцевості, вік самих порід. Сьогодні, напевно, жоден садівник­-любитель не стане розводити на своїй ділянці плодові дерева, які не заглянувши перед цим в довідники і агролітературу. А, заглянувши туди, він знайде твердження - сад треба утримувати під чорним паром.
Так, так і треба робити, але тільки це стосується одних лише саджанців, які не досягли чотирирічного віку, оскільки вони ще не пристосувалися ні до грунту, ні до погодних змінних умов, а найголовніше - у них ще не сформувалася в достатній мірі стійка коренева система , щоб утримати дерево від вітрів, сильних снігопадів та інших екстремальних обставин. До того ж у них ще продовжують розвиватися мочкувате, обростають корінці для харчування дерева. Ну а енергійні садівники, які системи чорного пара не дотримуються, в жовтні перекопують пристовбурні кола дерева, та глибше, з оборотом пласта - нібито для того, щоб шкідники (а там адже знаходяться не тільки шкідники), що сховалися в грунті, виявилися нагорі і з настанням морозів замерзли. Такі ентузіасти ніби не розуміють, що при цьому шар ґрунту теж виявляється нагорі, разом з анаеробними мікроорганізмами, земляними хробаками, які сподівалися піти вглиб - у сплячку і інший підземної мікрофлорою. А адже природний родючий шар грунту становить всього­-то 3¬-5 см - і він, разом з анаеробними мікроорганізмами, йде вниз, глибше, де корисні грунтові бактерії гинуть без кисню.
Не береться до уваги і поверхневе розташування кореневої системи плодових, властиве взагалі майже всім деревам болотистій місцевості Північно­-Західного регіону. Хоча, щоб в цьому переконатися, треба всього лише піти в найближчий лісок і подивитися на повалення бурею дерева. Тоді, звичайно, стане ясно, що при перекопуванні пристовбурного кола всього на 10¬-15 см вглиб, рівно чверть всіх живлять коріння садівник рубає лопатою. Дістанеться і основним структурним коріння, що утримує дерево у вертикальному положенні, навіть якщо і розташовувати лопату паралельно цим коріння. Навесні знову перекопування, але не глибоко - на 7¬-8 см, однак коріння знову пошкоджуються і обрубуються. Додамо сюди ще й неминуче при такій роботі утоптування грунту в пристовбурних кіл і поблизу нього, від чого утворюється тверда кірка, яка утрудняє надходження атмосферного повітря до коріння і висновок вуглекислого газу з ґрунту. Для необізнаних пояснимо, що тут в болотистій місцевості ми все обробляємо на високих грядках, гребенях, а дерева і чагарники на насипних пагорбах з родючою землею (ґрунтом) заввишки 70-100 см.


Отже, для рівнинної ділянки з деревами, чорний пар або енергійна перекопування? Але чи замінять наші зусилля діяльність підземних тварин? А ми ж, ратуючи за перекопування грунту лопатами, безперервно насичуючи землю різними хімічними добривами і застосовуючи отрутохімікати для боротьби з комахами¬-шкідниками, абсолютно не беремо до уваги цих корисних почвообразователей. В результаті грунт постійно деградує, відбувається засолення, про яке родючості грунту тут можна говорити.
Сьогодні необхідно замислитися і над тим, за якими критеріями оцінювати збитки, завдані врожаю. До сих пір було прийнято вважати тільки втрати від шкідників. Але давайте врахуємо і втрати, завдані самому грунті загибеллю природних почвообразователей. Для збереження грунту, цього унікального ресурсу, здатного до відновлення свого родючості, необхідно щадити і її тваринний світ. Так може, відмовитися від перекопування пристовбурних кіл? деякі садівники¬-городники в садівництві так і зробили: замість лопати взяли в руки косу. У задерненном саду в пристовбурних кіл задернінням поверхню у вигляді зеленої щітки трав витісняє бур`яни, захищає ґрунт від змиву і видування, активізує діяльність ґрунтових черв`яків - цих безкорисливих орачів і аераторів грунту, робить сад більш охайним і декоративним. Одноголосно стверджується, що плоди з задернінням садів більш яскраво окрашени- краще сохраняются- це може підтвердити і наша сім`я, судячи з довгого досвіду вирощування яблунь. Якщо ж в пристовбурних кіл посіяти трави, здатні засвоювати і накопичувати азот повітря, то вигода від такого змісту грунту виявиться очевидною і обґрунтованою.


Я, вирощуючи яблуні на пагорбах, від задерніння не відмовляюся, а застосовую своєрідні шурфи. прориваючи міні¬-свердловини на глибину розташування коренів, вставляю в них 1,5¬- літрові пластикові пляшки з¬-під соків, мінеральної води і т. п., з відрізаним дном і, частково, шийкою (вкопують, до речі, шийкою вниз). Від штамба дерева ці пляшки відстоять на 1,7¬-2,5 м (інтервал між укопаними пляшками 40 - 45 см). Щоб виключити деформацію цих пляшок, я зсередини засинаю їх гранітної щебенем. А ще краще - дрібної, відшліфованою природою галькою. Підносяться ці «пристосування» над грунтом на 3¬-5 см. Далі все просто. При потребі ллю в пляшку зверху відстояну і нагріту сонцем воду, потім живильний розчин (якщо удобрюють рослина), і все це йде не в канаву, а по призначенню - до коріння яблуні.
Пристовбурні круги можна ще і мульчувати. Ось хоча б подрібненої бадиллям ранньої картоплі шаром 4¬-5 см. Рання картопля в червні - липні ми вже прибираємо, і залишається його бадилля, а вона, між іншим, відлякує шкідників саду.
Є ще досвід отримання живої мульчі, шляхом вирощування в пристовбурних кругах рослини під назвою мітлиця побегоносная. Це трава, яка утворює довгі, до 50 см пагони, що стеляться на поверхні грунту і піднімаються над нею на висоту більше 10 см. Польовицю годі й скошувати - а значить, і не топтати пристовбурні кола, завдаючи шкоди коріння яблуні. Протягом короткого часу мітлиця утворює щільний зелений шар, добре оберігає грунт від випаровування вологи і ерозії. Польовиця побегоносная може бути використана і в квіткових посадках, надаючи їм пишність, а також в якості декоративної зелені при оформленні букетів і квіткових композицій. Агротехніка вирощування польовиці така ж, як і однорічників.
І. Кривега

Увага, тільки СЬОГОДНІ!