Біологічні композиції в садах

Відео: Біологічні препарати для саду Екомік урожайний - урожай без хімії!

Біологічні композиції в садах
Біологічні (ботанічні) композиції засновані на об`єднанні в групи рослин по їх ботанічним характеристикам. Таке поєднання передбачає великий простір для фантазії садівника. Розглянемо ознаки, на основі яких коректно таке об`єднання.
Складання і угруповання колекції рослин на основі їх корисних для людини властивостей - найдавніший спосіб створення композицій. Перші біологічні садові композиції з`явилися ще в IV ст. - в епоху монастирських садів, коли у внутрішніх двориках монастирів стали обробляти лікарські рослини. Монастирські сади Західної Європи були попередниками ботанічних садів. Необхідність продиктувала свої принципи розміщення, які і в наші дні можна побачити на садових ділянках: рядова посадка та монокультурні гряди, на кожній з яких представлений певний вид рослин.
За призначенням монастирські сади ділилися на аптекарські, кухонні і плодові городи. В аптекарських городах висаджувалися лікарські та запашні рослини, ароматні трави і квіти (чебрець, звіробій, валеріана, ехінацея, ромашка, цикорій, шавлія, м`ята, материнка). У кухонних - овочеві культури і приправи (кмин, аніс, розмарин, коріандр, петрушка). Садові рослини наділялися містичною силою і алегоричній символікою. Багато дерев, що росли в монастирських плодових садах, є попередниками сучасних сортів. Саме монастирські сади, що поєднували в собі утилітарність з естетичною привабливістю, стали згодом прообразом англійських «ki¬-t¬-chen gardens ». Для них також була характерна геометрична планування з поділом брукованими доріжками хрест­-навхрест на сектора, де створювалися композиції з пряних і лікарських рослин, які з`єднувалися з овочевими культурами фактурної листям, яскравими плодами і пишно квітучими однолітниками.
Однак гармонійне поєднання лікарських трав з плодовими чагарниками і деревами має не тільки практичну, але і естетичну цінність, тому по праву можна вважати середньовічних ченців засновниками цього напрямку, неухильно набирає все більшої популярності протягом наступних століть. Перевага такої композиції - наявність всіх необхідних рослин, що називається, «під рукою», причому всі разом буде займати не таку вже велику площу, як при монопосадках.
Модний варіант такої біологічної композиції - «їстівний ландшафт», сформований культурними і дикорослими їстівними рослинами. Поєднання цього прийому з пейзажним стилем дає дивовижний ефект, коли, просуваючись по саду, точно в казці, можна зривати і є абсолютно всі рослини, які трапляються на шляху. Інший спосіб складання колекції - зібрання рослин¬-медоносів. Цей прийом виправданий, якщо ви займаєтеся бджільництвом і хочете скоротити шлях бджіл до нектару або отримати якийсь­ особливий сорт меду.
Епоха Великих географічних відкриттів (XV-XVII ст.) Внесла корективи в садівничі традиції Європи. Новітні досягнення в кораблебудуванні, навігації та картографії, зробили можливими тривалі морські подорожі, що дозволило обійти Африку, досягти Америки і здійснити кругосвітню подорож. Поява в приватних садах нових, невідомих раніше науці видів рослин породило нову тенденцію: розміщення посадок вже визначалося батьківщиною рослин. У великих садах існували цілі ділянки, присвячені рослинності який­-небудь екзотичної країни.
Оскільки успіх інтродукції обмежувався екологічними вимогами рослин, то найчастіше композиції формувалися лише в теплу пору року, а на зиму рослини з тропічних регіонів або відмирали (це відноситься, в основному, до травам і ліанах), або переміщалися в оранжереї. До речі, саме тоді виникло це назва - «оранжереї» - як приміщення для Оранж, тобто цитрусових, завезених з Південно¬-Східної Азії в європейські регіони з більш суворим кліматом, ніж в азіатських субтропіках. Взимку діжки з деревцями містилися в теплі, а влітку містилися в сад.


Таку композицію лише умовно можна віднести до розряду географічної - справжня географічна композиція є екологічної, тобто враховуються всі вимоги рослини до умов зростання і виникають між рослинами взаємодії, а тут ми спостерігаємо лише довільну угруповання. Однак подібний варіант композиції полегшує догляд за теплолюбними рослинами і їх перекомпонування в залежності від часу цвітіння, коли на передній план можна висувати найбільш ефектне рослина.
Характерною особливістю таких композицій є достаток малих архітектурних форм (скульптури, вазони, альтанки, лавочки, перголи, світильники, містки, фонтани, огорожі, гойдалки) в стилі тієї країни, звідки привезені рослини. Наприклад, кам`яний ліхтар в японському стилі чудово впишеться під крону досить зимостійкого клена дланевидного, а винесені в декоративних контейнерах азалії і камелії розставлять акценти. При заміні екзотичних рослин на представників корінної флори ми отримаємо вже цілий напрям - стилістичні садові композиції, що бере початок все від того ж біологічного напрямку.
Час минав, наука розвивалася, і в 1736 р шведський натураліст Карл Лінней, грунтуючись на сучасних йому знаннях про різні види, створив систему живого світу. Ця система, з доповненнями і поліпшеннями, і до цього дня залишається основою для систематики всього живого. Селекційна діяльність людини, як правило, обмежується створенням сортів рослин в межах виду, рідше - нових видів, а зовсім рідко - пологів рослин. Для встановлення більш точного спорідненості різних рослин і прогнозування можливих напрямків селекції зручніше бачити в роботі все різноманіття представників одного таксона - тобто колекцію ботанічного саду.
Перші ботанічні сади в XIV в. були засновані в Італії. У XVI¬-XVII ст. ботанічні сади виникли у Франції, Німеччині, Нідерландах, Англії, Швеції і в інших країнах. Вони виникали при наукових установах - університетах, академіях наук. У зв`язку з цим ботанічні сади втратили чисто медичний характер, і з`являються нові цілі: збір місцевих та іноземних рослин, їх опис і систематизація, інтродукція і акліматизація. Особливістю таких садів є розміщення рослин строго відповідно до їх систематичним положенням, причому кожен екземпляр повинен бути етикетувати.
Зібрати величезну ботанічну колекцію на садовій ділянці не вийде, та й не варто - надто великі зусилля будуть потрібні для її підтримки. Однак невелика кількість гармонійно підібраних видів буде саме по собі красиво, а з часом зможе стати основою для композиції іншого напрямку.
Класичний приклад такої композиції - колекція троянд різних видів і сортів, що вражає різноманіттям відтінків і форм (штамбових, кущових, плетистих). Мабуть, єдиним істотним мінусом колекції троянд є велика кількість комах­-запилювачів, багато з яких можуть вжалити господаря цієї пишноти. В останні десятиліття стали популярні колекції хвойних рослин, різноманітних за забарвленням хвої (від золотисто­-зеленої і біло¬-блакитний до майже чорної) і життєвої формі (дерева, чагарники, стланики). Чудово виглядають сортові колекції декоративних чагарників, що розрізняються часом цвітіння, забарвленням листя і висотою (з одних тільки форм ліщини або пузиреплодник можна скласти чудову композицію). А різноманіття видів і сортів садових трав`янистих рослин і зовсім надає необмежений простір для фантазії.


Складність в створенні колекційних садів з трав`янистих рослин полягає в необхідності формування гармонійної композиції з різних сортів і обіграванні простору, щоб до і після цвітіння основної культури сад не виглядав «порожнім».
Обмеження, з яким часто стикаються садівники при створенні систематичної композиції - екологія рослин. Деякі близькоспоріднені види виростають в абсолютно різних екологічних умовах і з цієї причини не можуть включатися до складу однієї композиції. Це відноситься, зокрема, до лісових, польових і гірських видів одного і того ж рослини. Наприклад, лісові види герані воліють вологі грунту і півтінь, а гірським видам потрібне велика кількість ультрафіолету і хороший дренаж.
Крім того, шкідники та хвороби у близькоспоріднених видів часто одні й ті ж. Почасти це має свої переваги - на власному досвіді ви зможете виявити найстійкіший вид або сорт, що підходить саме до вашої ділянки. При створенні композиції не варто гнатися за її повнотою (якщо тільки ви не співробітник науково¬-дослідного інституту) - адже в невеликому саду різні сорти і види повинні гармоніювати між собою, а при зборі всіх підряд видів і сортів виходить ефект «захаращеності» квітника.
Різновидом систематичної біологічної композиції можна вважати колекцію рослин на основі їх життєвої форми або особливостей розмноження і відмирання. Колекція цибулинних (від ранньовесняних мелколуковічних до середньоквітучих тюльпанів і далі, до квітучих восени пізньоцвіт) може стати єдиною прикрасою саду, який при цьому буде майже вся тепла пора року виглядати квітучим.
Невеликі колекції можуть поєднуватися в межах одного саду. Перголи і альтанки в ньому можна увіть набором видів ліан (хміль, дівочий виноград, плющ, актинідія, гортензія, клематис, гліцинія, паслін), а колекція рослин, що входять в сухоцветнимі композиції (ячмінь гривастий, трясунка, лунарія, безсмертник, ковила) може стати незвичайним елементом, що надає саду літній настрій навіть пізньої осені.
О. Вершиніна,
канд. біол. наук

Увага, тільки СЬОГОДНІ!